Пошук

Як фаундеру IT-компанії не втрапити в пастку податкового резиденства

Growth Factory
3 дні тому
Читати 3 хв

Коли фаундер планує реєструвати компанію в Естонії, США чи будь-якій іншій країні, він часто думає про податки, платіжні системи, юрисдикцію, але… пропускає ключову точку: податкове резиденство.

Саме воно визначає, хто й скільки податків має сплачувати — ви чи ваша компанія, в Україні чи за кордоном. І на старті бізнесу це критично.

Зараз правила стають суворішими, банки та уряди — уважнішими, а українські фаундери за кордоном — у зоні ризику. Тому варто розібратись у базових принципах, щоб не зібрати штрафи замість клієнтів.

Податкове резиденство ≠ країна реєстрації компанії

Багато хто вірить: «Відкрию компанію в Естонії — і буду платити податки тільки там». На жаль, так не працює.

Податкове резиденство визначається не за компанією, а за людиною. Якщо ви:

живете в Україні понад 183 дні,
маєте тут сім’ю,
володієте майном,
отримуєте тут основний дохід,
або просто центр життєвих інтересів зосереджений тут,

— ви в очах держави резидент України.І це означає, що всі доходи фізичної особи — у тому числі з іноземної компанії — можуть підпадати під українське оподаткування.

Центр життєвих інтересів: головний критерій

Саме він вирішує все у складних ситуаціях.

Центр життєвих інтересів — це:

де ви реально живете,
де ваша сім’я,
де ви проводите більшість часу,
де ви працюєте,
де витрачаєте гроші,
де у вас бізнес-активи.

Навіть якщо ви формально не були в Україні 183 дні, але ваше життя по факту тут — ви все ще резидент.

І тут українські фаундери часто «пролітають» — вважають, що статус тимчасового захисту автоматично переводить їх у резиденство ЄС. Але ні: поки центр інтересів в Україні, ви — український резидент.

Подвійне оподаткування: що може піти не так

Україна має угоди про уникнення подвійного оподаткування з багатьма країнами, але:

вони не звільняють від податків,
вони лише визначають, кому і що платиться,
часто вимагають довідок резидента іншої країни, а їх далеко не всі можуть отримати.

Найсумніший сценарій для фаундера:

Він відкрив компанію, наприклад, у США.
Виводить гроші на свій іноземний рахунок.
США вважають його резидентом — беруть податки.
Україна вважає його резидентом — хоче податки теж.

І без довідок, правильно налаштованої моделі та обліку — фаундер платить двічі.

Роль ФОПа у цій конструкції: спрощує чи ускладнює?

ФОП — хороша стартова модель для сервісного бізнесу. Зручно отримувати дохід, платити 5% і працювати з клієнтами напряму.

Але у зв’язці з іноземною компанією треба розуміти:

якщо фаундер — податковий резидент України, то будь-який його дохід (у тому числі дивіденди, зарплата чи оплата як підрядника) може оподатковуватись тут;
якщо ФОП виставляє інвойси своїй же іноземній компанії — це повинно виглядати логічно: обсяг робіт, ринкова ставка, документування.

ФОП може бути частиною безпечної моделі, але не завжди вирішує питання податкового резиденства.