Vibe coding як інструмент швидких MVP і мікропродуктів

Ще недавно фраза «створив застосунок без коду» означала конструктор із обмеженнями: шаблони, блоки, компроміси. 

Сьогодні це означає інше: ви описуєте задачу природною мовою, AI збирає вам проєкт, ви тестуєте, просите виправити — і повторюєте цикл до робочого результату.

Саме це і є vibe coding. Термін з’явився не як маркетинг, а як опис реальної поведінки людей, які будують софт за допомогою LLM-інструментів. Андрій Карпатий сформулював це в лоб: «віддаєтесь вайбу… і забуваєте, що код існує».

А тепер — факт, який багатьох тригерить. Є кейси, де люди дійсно створюють корисні апки, майже не читаючи код, і монетизують їх. І не десь «у теорії», а публічно, на очах у ринку. Одну з найвлучніших формулювань цього ефекту дав John Rush: «люди реально випускають корисні апки, не торкаючись коду».

Питання вже не в тому, «чи це працює». Питання — коли це працює, якими інструментами, і як не зібрати технічний борг, який вас з’їсть на другому тижні.

Що таке vibe coding — просте визначення 

Vibe coding — це спосіб створення софту, де ви керуєте процесом через намір і зворотний зв’язок, а реалізацію (код, структура проєкту, дрібні правки) бере на себе AI.

Ключовий момент: у «чистому» vibe coding людина не заглиблюється в код і оцінює результат через запуск, помилки, поведінку застосунку. Саме так визначає явище Wikipedia: опис → генерація → запуск → ітерації без читання коду.

Чому vibe coding став масовим саме зараз?

Тому що «AI допомагає писати код» перетворилось на «AI будує продуктову заготовку».

1. Моделі стали достатньо сильними для довгих циклів

   
   

Сучасні LLM краще тримають контекст, інструкції та системні вимоги. IBM прямо описує vibe coding як підхід, де людина формулює намір «звичайною мовою», а AI переводить це в виконуваний код і типові структури проєкту.

2. З’явився клас інструментів “agent + IDE”, а не просто чат

   
   

Люди перестали «копіпастити шматки коду». Вони працюють у середовищі, яке:

• індексує репозиторій,

• знає контекст файлів,

• вносить правки одразу в кодову базу,

• допомагає дебажити.

  
  

Українські розробники добре це описують на прикладі Cursor та Replit: Cursor частіше обирають ті, хто хоче більше контролю у VS Code-подібному середовищі, Replit — ті, кому важливо «в браузері й одразу запустити».

1. Ринок почав платити за швидкість ітерацій

   
   

Якщо у вас micro-SaaS або «мікроапка для вузької задачі», ваша валюта — не кількість фіч, а час до першого працюючого сценарію.

Українське медіа Scroll.media називає це «ерою мікроапів»: люди без навичок програмування роблять персональні застосунки під свої задачі, а інколи — і під продукт.

“Я бачив найдикіше…”: що саме людей так вражає у vibe coding

Парадокс vibe coding у тому, що він виглядає надто простим — аж поки ви не спробуєте застосувати його на реальній задачі. На поверхні це схоже на черговий «AI пише код», але саме тут і виникає розрив між очікуванням і досвідом.

John Rush у своїх твітах неодноразово повертається до однієї думки: людей шокує не якість коду і не швидкість генерації. Їх шокує зміна ролі людини у процесі створення продукту.

Коли Rush пише, що протестував 82 vibe coding agents та IDEs це важливо не як демонстрація масштабу, а як симптом. Інструментів стало настільки багато, що вони перестали бути «екзотикою» і перетворилися на окрему екосистему зі своїми патернами використання. Люди вже не питають «чи можливо», вони питають «який стек підійде під мою задачу».

Саме в цей момент з’являється те, що Rush називає «найдикішим». Не технологія, а результат.

В іншому треді він формулює це максимально прямо:

Ця фраза часто цитують як сенсацію, але її суть глибша. Йдеться не про те, що код зник. Йдеться про те, що читання коду перестало бути обов’язковою умовою для створення цінності.

Для багатьох це ламає внутрішню модель світу. Ми звикли думати, що:

• щоб створити продукт, треба розуміти реалізацію;

• щоб щось запустити, треба «знати, що відбувається під капотом»;

• щоб відповідати за результат, треба контролювати кожен шар.

  
  

Vibe coding підриває цю логіку. Він показує, що в окремих класах задач — особливо на ранній стадії — цінність створюється не через контроль реалізації, а через здатність швидко сформулювати проблему, побачити результат у дії й прийняти рішення: працює чи ні.

Саме тому більшість прикладів, які наводить Rush, — це не складні SaaS-платформи й не enterprise-системи. Це:

• маленькі утиліти під одну задачу;

• внутрішні інструменти;

• мікросервіси для автоматизації власної роботи;

• веб-апки, які вирішують дуже конкретну проблему тут і зараз.

У своєму пості на LinkedIn, він виділив 25 продуктів, які люди вже зібрали, і ділиться цим як «справжніми прикладами», а не абстрактними здогадками.

У такому контексті читання коду стає не просто зайвим — воно збільшує час до результату. Людина, яка замість запуску починає розбиратись у реалізації, програє людині, яка просто перевірила гіпотезу й пішла далі.

І тут важливий нюанс, який Rush постійно підкреслює між рядками. Це не історія про «код більше не потрібен». Це історія про іншу компетенцію, яка стає визначальною.

Люди, у яких виходить vibe coding, добре вміють:

• формулювати задачу так, щоб її зрозуміла модель;

• швидко тестувати результат, а не ідею в голові;

• приймати недосконалий результат як тимчасовий;

• робити ітерації без емоційної прив’язаності до реалізації;

• розуміти, кому це потрібно і як це знайде користувача.

Саме тому Rush бачить найбільше реальних запусків серед соло-білдерів і фаундерів на ранній стадії, а не в компаніях із важкими процесами. Vibe coding працює там, де помилка не катастрофічна, а швидкість важливіша за чистоту архітектури.

Його твіти не виглядають як маніфест або заклик «всі кодьте так». Це радше польові нотатки людини, яка спостерігає, що відбувається, коли з розробки прибирають страх «зробити неправильно». Коли запуск перестає бути кульмінацією, а стає частиною мислення.

І саме це, зрештою, найбільше вражає у vibe coding. Не те, що AI пише код. А те, що люди починають запускатися там, де раніше зупинялися на етапі сумнівів.

Тулзи для vibe coding

Коли говорять про vibe coding, часто уява малює лише ідею: «я кажу, що хочу, а AI будує це». Але за цим стоїть цілий клас інструментів, які по-різному реалізують цю ідею — від чат-асистентів до автономних агентів, здатних створювати повноцінні застосунки з мінімальним втручанням людини.

1. AI-асистенти — базова ланка вайб-кодингу

Це ті інструменти, які добре знайомі навіть тим, хто не кодив ніколи: ви вводите текст, а модель перетворює його на код.

• ChatGPT / Claude Code / GitHub Copilot — класичні AI-асистенти, які генерують код за запитом, пояснюють рішення та можуть правити існуючий код під вашим контролем. Їх роль — надати початковий код або рішення, а далі людина працює над ним далі.

Ці інструменти не завжди “закривають усе”, але вони дають основу — функції, алгоритми, шаблони, які можна інтегрувати в проєкт. Це виглядає як «я описав, що хочу бачити, а AI написав базову реалізацію».

2. AI-IDE (інтелектуальні середовища розробки)

Це вже не просто перетворення тексту на код — це середовище, де AI працює в тісній інтеграції з вашим проєктом.

• Cursor — локальна AI-IDE, яка працює з вашою кодовою базою, допомагає правити логіку, генерувати функції і навіть виправляти помилки автоматично.

• GitHub Copilot (у VS Code) та інші AI-плагіни — допомагають розробнику, але залишають за людиною контроль.

AI-IDE можна уявити як VS Code або інший редактор, в якому ваша модель не просто підказує фрагменти коду — вона розуміє контекст файлів, пам’ятає попередні рішення і може редагувати проєкт на рівні логіки.

3. Агентні платформі — коли AI робить більше за вас

Це вже крок далі від «асистента» — агенти вміють:

• створювати структуру проєкту,

• запускати й тестувати код,

• автоматично виправляти помилки, «мов самостійні інженери».

До таких належать:

• Replit Agent — агент, який може створювати й запускати застосунок у браузері, з хостингом і базою даних.

• Bolt.new — дозволяє швидко прототипувати й розгортати full-stack застосунки в браузері без локальної конфігурації.

• Lovable.dev — інструмент для створення MVP-апів для нетехнічних засновників, інтегрується з базами даних і авторизацією.

Агентний підхід — це те, що називають «AI-будівельником»: ви описуєте, що хочете (навіть у вигляді простого тексту), а платформа самостійно генерує функціональний продукт, деплоїть його, забезпечує базові інтеграції.

4. Спеціалізовані генератори і кейс-орієнтовані тулзи

Окрім основних платформ, існують інструменти, орієнтовані на конкретні частини процесу:

• v0 by Vercel — генерація UI-компонентів (React, Tailwind та ін.) зі зрозумілих описів.

• Tempo Labs — середовище для візуальної роботи з React-проєктами.

• Emergent, Base44, Windsurf — альтернативні рішення, які концентруються на різних аспектах створення софта: від backend-логіки до розгортання й інтеграцій.

Такі інструменти не замінюють загальну платформу, але допомагають закривати вузькі частини процесу — UI-шаблони, API-шари, специфічні фічі.

Який інструмент для вайбкодингу обрати?

Нижче — практичний поділ, який працює краще, ніж «топ-10 сервісів».

1. Якщо ви хочете швидко зібрати MVP і не возитися з інфраструктурою

2. Replit (Agent-підхід, запуск і деплой одразу у хмарі)

3. Аналоги з “agent mode” у браузері (там логіка: «описали — отримали працююче»)

Піходить якщо: прототип, внутрішній інструмент, мікроапка, демо для продажу.Стає проблемою: якщо вам потрібні складні інтеграції, глибока безпека, або контроль кожного шару.

2. Якщо ви розробник і хочете максимум контролю

3. Cursor (контекст репозиторію, правки «всередині коду», швидші ітерації)

4. Плюс модель (Claude/GPT) під капотом — залежно від задачі

Піходить якщо: треба швидко розширити продукт, рефакторити, будувати фічі в існуючому коді.Ризик: «accept all» без мислення накопичує техборг.

3. Якщо ви без техбекграунду і ваша ціль — “корисно для себе/команди”

Тут vibe coding часто починається як «персональна автоматизація» (таблички, скрипти, боти, маленькі вебінструменти) і лише потім перетворюється на продукт.

Кейси і цифри: що підтверджує реальність підходу

Y Combinator публічно зазначав, що частка стартапів, де кодова база значною мірою згенерована AI, стала відчутною — зокрема згадувалась цифра 25% компаній, у яких 95% коду створено AI (у контексті Winter-2025).

Це не означає «всі стали vibe coders». Але це означає: AI-розробка перестала бути «прикрасою» і стала конкурентною перевагою у швидкості.

Практичний кейс від автора терміну: MenuGen

Андрій Карпатий описав свій досвід vibe coding на прикладі MenuGen — продукту, який бере фото меню і генерує візуалізації страв, щоб «зрозуміти, що це за їжа».

І тут важлива чесність: у його ж публічних коментарях звучить думка, що робити «локальне демо» було цікаво, а довести до реального деплою — вже складніше.

Це важлива думка: vibe coding прискорює старт, але реальний продукт все одно потребує дисципліни.

Український зріз: швидко для прототипу, обережно для продакшену

Матеріал DOU.ua показує vibe coding не як абстрактний тренд, а як практичний інструмент, який українські інженери вже використовують — з чітким розумінням його меж.

Спільний висновок більшості кейсів простий: vibe coding добре працює для прототипів, R&D і внутрішніх інструментів, але швидко ламається, коли мова йде про стабільний продакшен.

CEO DevRain Олександр Краковецький описує вайбкодинг як спосіб згенерувати PoC або MVP без витрат у $20–100k. У цьому сценарії код не є активом — це тимчасовий інструмент для перевірки напряму. Якщо ідея не «зайшла», його без жалю викидають.

Павло Лисий з Universe Group використовує вайбкодинг для швидких експериментів: хакатонів, досліджень, особистих автоматизацій. Тут ключова цінність — швидкість ітерації, а не якість реалізації.

Водночас Director of Engineering у Yalantis Артур Шевченко наводить показовий антикейс: швидкий старт і драйв змінилися нестабільністю, некерованими «костилями» і необхідністю повністю переписати код. Це чітко окреслює межу підходу — vibe coding не масштабується без подальшої інженерії.

Найпереконливіші приклади — утилітарні. CBBO в ЛУН Денис Суділковський створив сервіс Mapa.com.ua для візуалізації повідомлень про ракети й дрони під час обстрілів. Це не продукт на роки, а рішення конкретної проблеми тут і зараз — саме той сценарій, де вайбкодинг дає максимум користі.

Сергій Бабіч з DataRobot застосовує кодогенерацію для дрібних особистих інструментів — від обміну контактами до разових розрахунків. Швидко зробив → використав → видалив.

Досвід MacPaw підсумовує картину: вайбкодинг ефективний на хакатонах і в R&D, коли важливо за години побачити працюючий інтерфейс, але не підходить для багфіксів і стабільних систем, де потрібна точність.

Коротко: vibe coding — це спосіб швидко думати й перевіряти, а не будувати довготривалу архітектуру. Він економить час на старті, але не замінює інженерію там, де продукт починає жити довше за ідею.

Темна сторона vibe coding: де ви втрачаєте контроль

Тут доречно говорити прямо, бо інакше стаття перетвориться на рекламу.

1. Технічний борг (technical debt)

Техборг — це коли «зараз зробили швидко», але потім платите часом і грошима за підтримку.

У vibe coding техборг часто з’являється через нечіткі інструкції: «зроби красиво», «підкрути логіку», «додай авторизацію» без вимог до сценаріїв, помилок, edge cases.

2. Ілюзія “воно працює”

Воно працює — до першого нетипового сценарію. Саме тому vibe coding потребує:

• списку сценаріїв (use cases),

• простих тестів,

• логування,

• і дисципліни ітерацій.

3. Безпека і дані

Чим більше продукт торкається платежів, персональних даних, ролей доступу — тим менше там має бути «настрою» і тим більше — вимог, перевірок і аудиту.

Практичний фреймворк: як вайб-кодити так, щоб це приносило результат

Нижче — схема, яка добре лягає на мініпродукти, micro-SaaS і внутрішні інструменти.

Крок 1. Сформулюйте “job to be done”, а не фічі

Не «додаток для нотаток», а:

• «я хочу за 2 кліки зберегти і знайти рішення з робочих чатів»

• «я хочу з PDF робити структуру і чекліст»

Крок 2. Опишіть 5-7 сценаріїв використання

Це ваш «контракт» з AI:

• хто користувач

• що він натискає

• який результат очікує

• що вважається помилкою

Крок 3. Оберіть стек під задачу

• швидкий запуск у браузері → agent-платформа

• контроль і доробки → AI-IDE (Cursor тощо)

Крок 4. Працюйте короткими ітераціями (30-90 хв)

Ви не пишете «велике ТЗ». Ви робите цикл: опис → запуск → помилка/фідбек → правка.

Крок 5. Додавайте монетизацію раніше, ніж “ідеально”

Навіть проста модель працює як тест попиту:

• платний доступ

• донат

• оплата за експорт/інтеграцію

• спонсорські слоти (якщо є трафік)

Тож, що насправді змінює vibe coding?

Vibe coding — не про те, що «код більше не потрібен». Він про те, що код перестав бути вузьким місцем на старті.

Сильний ефект відчувають ті, хто:

• мислить продуктом,

• швидко перевіряє гіпотези,

• уміє формулювати вимоги,

• і вміє доводити до релізу, а не до “ще трошки допиляю”.

І так — інтернет зараз повний прикладів, які виглядають як фантастика: люди роблять корисні апки майже без коду і монетизують їх. Це не магія. Це нова механіка швидкості.