7 критеріїв для перевірки ідеї стартапу: фреймворк Дмитра Лилика

Як часто у вас з’являлася ідея продукту, яка здавалася сильною вже в перші хвилини? Ви прокручуєте її в голові, бачите майбутній функціонал, уявляєте перших користувачів, навіть думаєте про запуск. І в якийсь момент упираєтеся у головне питання: чи справді ця ідея потрібна ринку, чи вона подобається тільки мені?

Саме про це говорили на стрімі з Дмитром Лиликом, CEO, co-Founder Neomi та ментором Product Launchpad. Він показав практичний підхід до оцінки ідей: як не закохуватись у фічу занадто рано, як перевіряти продукт системно і за якими критеріями відсіювати слабкі ідеї ще до того, як ви витратите на них місяці роботи.

З чого почати: сформулюйте value proposition

Перший крок — навчитися чітко описувати свою ідею. Для цього Дмитро використовує формулу value proposition. Вона потрібна не для сайту, не для рекламного тексту і не для пітчу. Це ваша внутрішня рамка мислення, яка допомагає подивитися на продукт з кількох сторін одразу.

Формула така:

Для такого типу клієнта, який хоче отримати такий результат, у такому контексті, ми пропонуємо такий продукт, що дає такі переваги, порівняно з наявними альтернативами.

Ця структура змушує вас конкретизувати ідею. Кому саме ви продаєте? Який результат обіцяєте? У який момент життя чи роботи людини це рішення взагалі потрібне? Чим ваш продукт кращий за те, що люди вже використовують сьогодні?

Приклад на базі Neomi

У випадку кейсу Neomi value proposition звучить приблизно так: 

для зайнятих міських людей, які замовляють онлайн-продукти і хочуть, щоб вдома завжди були потрібні товари, у контексті робочого тижня, втоми та харчових обмежень, ми пропонуємо автозбір кошика за коротким описом того, що можна і чого не можна, що дає готовий кошик за хвилини порівняно з ручним пошуком, списками і переглядом рецептів.

Тут важливо інше: ця формула не є фінальною раз і назавжди. Вона уточнюється через ринок, тести і спостереження за користувачами.

Problem first чи solution first: з чого насправді народжується ідея

Дмитро виділяє два підходи до створення продукту.

1. Problem first

Це найпоширеніший сценарій. Ви бачите конкретну проблему, досліджуєте її, спілкуєтеся з потенційними клієнтами і створюєте рішення під цей біль.

Саме так будується більшість стартапів. За словами Дмитра, це приблизно 95% кейсів.

Чому цей шлях такий поширений:

• проблема вже існує;

• люди вже намагаються її якось вирішити;

• можна швидше зібрати MVP;

• цінність простіше пояснити;

• валідація займає менше часу.

Наприклад, якщо рекрутер щодня перебирає десятки резюме і витрачає на це години, то інструмент, який економить йому хоча б одну годину щодня, вже має зрозумілу цінність.

2. Solution first

Цей підхід трапляється рідше. Ви спочатку створюєте нове технологічне рішення, а вже потім шукаєте, де його застосувати.

Такий підхід працює в тих випадках, коли йдеться про реальний технологічний прорив. Дмитро наводить приклад сучасних LLM і генеративного AI: ці технології не виросли з однієї вузької проблеми. Вони відкрили новий клас сценаріїв і способів роботи.

Для solution first потрібна дуже сильна технологічна база. Такі продукти довше доходять до ринку, довше пояснюють свою цінність і часто вимагають значно більших змін на боці клієнта.

Тут є ще один важливий критерій: нове рішення має бути кратно сильнішим за те, що вже є на ринку. 

Дмитро говорить про орієнтир на рівні 10x. Клієнти рідко перебудовують процеси, інфраструктуру та звички заради невеликого покращення. Якщо зміна дає дуже відчутний виграш у швидкості, грошах або результаті, тоді мотивація зростає.

7 критеріїв, які допомагають оцінити ідею

Після формулювання value proposition необхідно пройтися по семи критеріях. Кожен оцінюється від 0 до 2 балів. Максимум можна набрати 14.

Логіка така:

• 10+ балів — ідея виглядає сильною, її варто запускати;

• 7-10 балів — є сенс дивитися, що саме можна покращити;

• менше 6 — ідея слабка, краще не вкладати в неї багато ресурсу.

Розберімо кожен критерій окремо.

1. Frequency — як часто виникає проблема

Що частіше людина стикається з болем, то легше їй побачити цінність вашого рішення.

Приклад із рекрутером добре це показує: якщо проблема повторюється щодня, економія часу накопичується дуже швидко. Якщо людина зіштовхується з проблемою раз на рік, продукт стає одноразовим сценарієм, і це ускладнює бізнес-модель.

Питання до себе:

• Як часто користувач проживає цей біль?

• Це щоденна, щотижнева чи рідкісна ситуація?

• Чи буде причина повертатися до продукту регулярно?

2. Pain — наскільки сильний цей біль

Є проблеми, які всім знайомі, але мало кого дратують достатньо сильно, щоб шукати нове рішення. А є болі, які прямо впливають на гроші, час, стрес або ефективність.

Це можна сформулювати просто: ви продаєте вітаміни чи знеболювальне? Якщо це знеболювальне, попит зазвичай формувати легше.

Питання до себе:

• Наскільки боляче жити без вашого продукту?

• Чи готовий клієнт уже зараз шукати рішення?

• Чи це просто приємне покращення, яке можна відкласти?

3. Workaround — як проблему вирішують зараз

Люди майже ніколи не живуть у вакуумі. Якщо проблема існує, у них уже є якийсь спосіб обходитися без вашого продукту. Це може бути Excel, ручна робота, найм людини, фрілансер, ChatGPT, шаблони, внутрішній процес або звичка миритися з незручністю.

І тут важливо чесно відповісти: наскільки складний цей обхідний шлях? Наскільки сильно він дратує? Наскільки великою є ціна переходу на нове рішення?

Приклад із CRM добре це показує. Багато компаній довго живуть на таблицях. Іноді це незручно, іноді цілком терпимо. Якщо їхній поточний workaround працює для них достатньо добре, переконати перейти на інший продукт буде складніше.

4. Reachable ICP — наскільки легко достукатися до цільового клієнта

Можна знайти хороший біль і зібрати сильне рішення, але впертися в іншу проблему: до потрібної аудиторії складно дістатися.

Причин буває багато:

• decision maker погано доступний;

• галузь закрита;

• усе працює через особисті контакти;

• є довгий ланцюг погоджень;

• ринок важко сегментувати;

• ви поки не розумієте, хто саме ваш ICP.

Дмитро прямо каже, що навіть хороша ідея просідає, якщо ви не можете швидко й системно доходити до тих, хто приймає рішення.

5. Time to value — коли клієнт відчує користь

Чим швидше людина бачить результат, тим легше вам продавати, тестувати й пояснювати цінність.

Іноді продукт дає ефект одразу після демо. Іноді користь проявляється через кілька місяців, коли зібрані дані, пройдений цикл використання або накопичилася аналітика. Це впливає на складність продажу й валідації.

Питання до себе:

• Як швидко користувач скаже: я зрозумів, навіщо це мені?

• Чи можна показати цінність за 5 хвилин, за день, за тиждень?

• Чи доведеться довго переконувати, перш ніж людина відчує результат?

6. Proof — наскільки легко довести, що ваша гіпотеза працює

Ідея може звучати переконливо. Далі виникає наступне питання: як ви доведете ринку, що продукт справді дає обіцяний результат?

У деяких нішах це робиться швидко через демо, короткий тест або очевидний ефект. В інших потрібен час, контрольні групи, статистика, інтеграції, довгі цикли використання.

Що простіше довести цінність, то нижчий поріг входу для користувача і для вас самих як фаундера.

7. Unfair advantage — що вас захищає від копіювання

Це може бути експертиза, доступ до закритої аудиторії, партнерства, дані, патенти, сертифікації, досвід роботи в індустрії або сильне розуміння конкретного сегмента.

Ідея сама по собі рідко є захистом. Захистом стає ваш контекст, швидкість, доступ, інсайти і база, яку складно повторити.

Як працює цей фреймворк на практиці?

На стрімі Дмитро розібрав кілька value proposition учасників. Це добре показує, як критерії працюють у живому форматі.

Приклад 1. Ідея з глобальним пошуком для SaaS-продуктів

Один з учасників запропонував продукт для SaaS-компаній, у яких інтерфейс стає складнішим, а нові користувачі губляться через кількість налаштувань. Ідея — дати компаніям простий спосіб додати глобальний пошук у продукт, щоб спростити навігацію та онбординг.

Що побачив Дмитро:

• проблема читається;

• ринок виглядає зрозумілим;

• цінність можна показати швидко через демо;

• pain є, але не максимальний, бо багато користувачів усе одно розберуться самостійно;

• workaround теж є: YouTube, проби й помилки, внутрішні гайди;

• не до кінця зрозуміло, хто саме ICP, бо SaaS-компанії — широкий сегмент;

• невідомо, чи є unfair advantage.

Проміжна оцінка дала 7 балів без двох критеріїв. І це важливий момент: ідея не відсікається автоматично. Вона переходить у режим доопрацювання. Потрібно звузити ICP і зрозуміти, яка перевага захищає продукт.

Це хороший приклад того, як фреймворк не просто рубає ідею, а підсвічує, де саме їй бракує чіткості.

Приклад 2. AI-інструмент для покращення CV і підвищення шансів на інтерв’ю

Інший учасник запропонував AI-інструмент для тих, хто шукає роботу і хоче зрозуміти, чому профіль не приводить до достатньої кількості інтерв’ю.

Ідея звучить актуально, бо біль справді сильний. Людині важливо отримати роботу, вона нервує через відмови і не розуміє, що саме блокує результат.

Що побачив Дмитро:

• frequency низький, бо така проблема виникає не щодня і не щомісяця;

• pain високий;

• workaround дуже сильний, бо люди вже можуть піти в будь-яку LLM, завантажити своє CV і попросити фідбек;

• reachable ICP середній, бо дуже важко зловити людину саме в той момент, коли їй це актуально;

• time to value короткий;

• proof середній, бо складно довести, що окремий продукт кращий за вже доступні AI-інструменти;

• unfair advantage не видно.

Підсумок для Дмитра був жорстким, але корисним: він би цю ідею не запускав. І це теж цінність. Інколи хороший результат перевірки — вчасно зекономлений час.

Чекліст для першого самостійного відбору ідеї

Після стріму логічно поставити собі кілька запитань перед тим, як вкладати час у наступний продукт:

1. Чи можу я чітко описати свій value proposition?

2. Чи зрозуміло, хто мій ICP?

3. Чи виникає ця проблема часто?

4. Чи є в людини сильний мотив її вирішити?

5. Як вона закриває це завдання сьогодні?

6. Чи легко мені дістатися до такого клієнта?

7. Як швидко я зможу показати цінність?

8. Чи зможу я довести, що продукт працює?

9. Чи є в мене перевага, яку складно повторити?

10. Чи хочу я сам працювати з цією ідеєю достатньо довго?

Якщо після цих запитань ідея стала чіткішою — це вже хороший знак. Якщо навпаки з’явилося багато туману, розмитості й натягнутих припущень — теж добре. Краще побачити це раніше.

Підсумуємо

Сильна ідея продукту рідко починається з відчуття, що це точно зайде. Частіше вона починається з дисципліни: описати, перевірити, поставити незручні запитання, побачити слабкі місця і тільки після цього рухатися далі.

Підхід Дмитра Лилика цінний саме цим. Він не романтизує запуск продукту і не зводить усе до сухої теорії. Спочатку ви формулюєте value proposition, потім проганяєте ідею через сім критеріїв, дивитесь на сигнали ринку, уточнюєте сегмент і вже тоді вирішуєте, чи варто інвестувати в цю ідею далі.

Цей фреймворк корисний і для тих, хто ще шукає свою першу ідею, і для тих, у кого вже є MVP. У першому випадку він допомагає звузити пошук. У другому — показує, що саме потрібно допрацювати, щоб продукт став сильнішим.

Якщо ви теж хочете пройти цей шлях не навмання, а з практикою, розбором і зворотним зв’язком, приходьте в Product Launchpad. Це програма, де ви працюєте не навколо абстрактної ідеї, а навколо свого майбутнього продукту: формулюєте цінність, перевіряєте попит, збираєте pre-MVP, тестуєте гіпотези, доходите до MVP і запуску.

Тому що хороша ідея — це не та, яка подобається вам у нотатках. Хороша ідея — це та, яку ринок готовий підтвердити діями.