Build in public як безкоштовний маркетинг для продукту

Build in public — це коли ви не ховаєте свій продукт «за кулісами» до офіційного релізу, а показуєте процес створення в реальному часі: ідеї, прототипи, фейли, зміни, перші цифри, перших користувачів.

Це як практика публічного ділення історіями про те, як продукт створюється зараз і як створювався раніше, щоб залучати і надихати однодумців.

Arvid Kahl, один із найвідоміших адептів build in public, описує це ще конкретніше: 

• ви «ділитеся подорожжю створення бізнесу перед аудиторією клієнтів, колег-засновників, потенційних та нинішніх користувачів» через твіти, блоги, подкасти та інші канали.
  

Тобто це не просто «постити апдейти», а системно тримати свою аудиторію в курсі того, як ви думаєте, які рішення приймаєте, що у вас працює, а що ні.

Чому це взагалі комусь потрібно

На Reddit є допис, де фаундер запитує, чи справді build in public працює, і що він втрачає або здобуває, коли ділиться процесом створення продукту відкрито. 

У коментарях розгорнулася дуже показова дискусія: засновники діляться досвідом, як публічність допомогла їм знайти перших користувачів, прокачати продукт через швидкий фідбек і природно наростити аудиторію — без бюджету на маркетинг.

Один із коментаторів прямо пише: багато фаундерів знаходять перших клієнтів саме через аудиторію, яку вони виростили завдяки публічній побудові продукту, особливо якщо їхні клієнти — інші стартапи та розробники. 

Фактично build in public — це безкоштовний маркетинг, який працює за рахунок трьох речей:

1. Присутність. Ви постійно з’являєтесь в стрічках, фідах, розсилках — і користувачі просто звикають до вас та вашого продукту.
   

2. Довіра. Люди бачать не тільки «красивий ленд, все ідеально», а й труднощі, сумніви, відкат роадмапу — це виглядає чесно.
   

3. Співучасть. Аудиторія починає відчувати, що продукт роблять «разом з ними», бо їхній фідбек впливає на рішення.
   

На Medium є стаття про build in public, де чітко підкреслюють, що такий підхід підвищує цінність компанії, тому що покращує продукт, маркетинг і якість за рахунок прозорості та активної співпраці з користувачами.

Якщо прибрати пафос, сенс простий: коли ви не ховаєтесь — ви швидше отримуєте фідбек, менше часу витрачаєте на тупикові фічі, і паралельно вибудовуєте маркетинг, навіть не маючи окремої маркетингової команди.

Як саме build in public працює як безкоштовний маркетинг

У класичному маркетингу ви спочатку щось будуєте, потім запускаєте рекламні кампанії, воронки, бюджет, креативи. Будувати аудиторію дорого й повільно.

У build in public усе відбувається навпаки:

• ви розповідаєте історію створення продукту з перших днів;

• люди, яким це резонує, підписуються, коментують, діляться;

• з цих людей поступово формується ядро аудиторії: перші користувачі, бета-тестери, амбасадори, іноді — інвестори.
  

Така публічна побудова допомагає: розширити мережу, привернути інвесторів і ключові найми, залишатися у фокусі цільової аудиторії, будувати довіру і «продавати, не продаючи».

Окремий плюс — якість фідбеку. У статті на Medium це називають «якісним циклом зворотного зв’язку»: чим більше очей дивиться на ваш продукт на різних стадіях, тим швидше знаходяться баги, нелогічні рішення та поганий UX.

А Arvid Kahl, адепт build in public, додає ще один шар: правильно організовані цикли зворотного зв’язку не тільки покращують продукт, а й зближують вас з людьми, які цей фідбек дають. Вони відчувають причетність і більше вкладаються в те, що ви робите.

Тобто маркетинг тут не в тому, що ви «красиво щось продаєте», а в тому, що ви вголос думаєте, слухаєте, адаптуєтесь — і це притягує тих, кому відгукується ваш підхід.

Чому фаундери взагалі ризикують так відкриватися

Повернемось до треда на Reddit. Головний страх, який звучить: «Якщо я все показуватиму, мене ж украдуть/скопіюють».

Один із коментаторів відповідає дуже по-стартаперськи: ідею скопіювати легко, але контекст, швидкість, глибину занурення і кількість зроблених ітерацій — ні. Більшість просто не буде настільки впертою у виконанні, як ви самі.

Що дає ця відкритість:

• Поліпшує мислення фаундера. Коли ви публічно формулюєте свої рішення, ви мимоволі структуруєте думки, перевіряєте логіку, бачите слабкі місця. Пояснюючи продукт іншим, ви самі починаєте краще його розуміти.

• Швидка перевірка гіпотез. Замість того, щоб місяцями допилювати фічу в тиші, ви показуєте її чернетку, слухаєте реакцію, і вже за кілька днів розумієте, чи варто вкладатися далі.

• Аутентичність як конкурентна перевага. Експертка з продуктового росту Elena Verna, у своїй новій статті про build in public пише, що така відкритість — один із найсильніших способів будувати довіру в умовах, коли AI-продукти блискавично копіюють фічі один одного. Люди обирають не тільки функціонал, а й те, наскільки вони «знають» команду та її цінності.
  

Більшість фаундерів, які чесно тестували build in public, сходяться на простій формулі: ризики контролюються, вигода — кумулятивна.

Формати build in public, які реально працюють

Є кілька типових форматів, які добре «залітають» у Twitter (X), Threads та інших соцмережах, коли ви будуєте продукт публічно. Якщо ви запускаєте продукт в Україні, їх легко адаптувати. 

• «Від ідеї до запуску» як серіал. Засновник показує, як з’явилася ідея, перші скетчі, MVP, перші користувачі. Не як сухий кейс «після», а як історія в реальному часі.

• Оновлення за місяць/квартал. Регулярні пости з ключовими цифрами (MRR, кількість активних користувачів, конверсії), скрінами аналітики, цитатами користувачів. Це елемент «open startup», коли ти свідомо відкриваєш частину метрик.

• Треди «ось як ми це зробили». Це інструкції рівня «ось наш процес запуску на Product Hunt», «як ми знизили churn у два рази», «як перевели саппорт у self-service». Вони корисні самі по собі, тому люди підписуються не тільки заради продукту, а й заради знань.

• Diaries / підсумки з фейлами. Чесні записи з серії «ось три речі, які ми зіпсували цього місяця, і що ми з цього винесли». Такі штуки будують набагато міцнішу довіру, ніж «усе добре, ми ростемо».

• AMA («запитай мене про що завгодно»). Коли фаундер відкриває тред, куди можна прилітати з питаннями: про бізнес-модель, факапи, особисті звички. Це одночасно і контент, і user research, і легка форма PR.
  

Усі ці формати легко адаптуються під LinkedIn, Twitter, YouTube, Telegram, Reddit, Indie Hackers — там, де живе ваша цільова аудиторія.

Як продукту запустити build in public?

Будувати «відкрито» не означає, що треба з першого дня розкривати фінмодель, каптейбл і всі клієнтські контракти. Це скоріше контрольована відкритість.

Опорний план для тих, хто будує продукт в Україні, може виглядати так:

1. Визначте, для кого ви це робите. Ваші читачі — фаундери, девелопери, маркетологи, кінцеві користувачі? Де вони тусуються, який формат їм зручний: лонгріди, короткі треди, відео, лайв-кодінг?

2. Оберіть один основний канал і допоміжні. Наприклад, основний — Twitter/LinkedIn, допоміжні — Telegram-канал і щомісячна email-розсилка з дайджестом. Важливо не розпорошуватись по всьому інтернету, а будувати ритм там, де ви точно можете бути стабільними.

3. Задайте рамки, що показуєте, а що ні. ✅ Показуємо: процес розробки, скріни дашбордів, фрагменти роадмапу, результати експериментів, відгуки клієнтів, свої рішення і сумніви. ❌ Не показуємо: конфіденційні дані, конкретні умови контрактів, деталі, де є юридичні ризики або NDA.

4. Вбудуйте фідбек у процес, а не «зверху». Замість того, щоб просто постити апдейти, ставте запитання: «Ми тестуємо два онбординги — який виглядає зрозуміліше?», «Що б ви очікували побачити в дашборді такого типу?». Це дає ідеї для продукту і створює відчуття співстворення.

5. Плануйте мінімальний, але стабільний темп. Не обов’язково жити в режимі щоденних тредів. Для продукту на ранній стадії часто достатньо:

   1-2 змістовних пости на тиждень;

   короткі нотатки в сторіс/твітах у дні, коли щось відбулося.

6. Вимірюйте не тільки лайки, а й бізнес-ефект. Питайте у нових лідів, звідки вони дізналися про вас. Зберігайте відповіді окремо: «Twitter, фаундер», «LinkedIn-пост», «побачив AMA». Так ви побачите, як контент у публічному форматі реально впливає на демо, реєстрації, продажі.
   

Публічні дашборди як частина build in public

Окремий напрям розвитку build in public — це відкриті дашборди з реальними метриками. 

Один із найвідоміших у цій сфері — Марк Лу, засновник ShipFast та кількох нішевих SaaS-продуктів. Він регулярно публікує свої доходи, кількість підписок та оновлення продуктів у відкритому доступі, показуючи, як змінюється його MRR у режимі «тут і зараз». 

Такі прозорі ревеню-дашборди працюють як потужний магніт для аудиторії: люди бачать реальність бізнесу, довіряють автору значно більше і сприймають його як фаундера, який не продає ілюзії. 

Для стартапів це хороший приклад того, як будувати не просто продукт, а медійну присутність навколо нього — через чесність, регулярність та цифри, які говорять самі за себе.

Ризики та як не згоріти

Build in public — не магія. Є причини, чому дехто свідомо обирає закритий режим:

• Конкурентні ринки з агресивними гравцями. Якщо ви заходите у нішу, де великі компанії люблять швидко підбирати ідеї, іноді варто детальніше фільтрувати, що саме ви показуєте.

• Регульовані галузі. Fintech, медичні продукти, безпека — там є моменти, де публічність легко перетворюється на комплаєнс-проблему.

• Емоційне вигорання. Постійно ділитися не тільки прогресом, а й фейлами — психологічно непросто. Це треба враховувати, особливо якщо ви фаундер-соло.
  

Тож, якщо усвідомлено виставити «червоні лінії», то користі від такої прозорості в маркетингу часто більше, ніж шкоди. 

Кому build in public заходить найкраще

Build in public особливо добре працює для:

• SaaS-продуктів для розробників і стартапів;

• інструментів для креаторів (ноушн-альтернативи, сервіси для контент-мейкерів, low-code);

• освітніх продуктів та інфраструктурних сервісів, де важливо показати експертизу.
  

Наприклад, Pieter Levels (Nomad List, RemoteOK) багато років відкрито показує цифри, роадмапи, доходи й нові продукти — і за рахунок цього побудував доволі прибутковий «портфель» солофаундерських сервісів без класичного маркетингового бюджету.

Українські фаундери, які розвивають продукт відкрито: кейси

Українська стартап-спільнота теж активно формує культуру build in public, і одними з найпомітніших її представників є фаундери, які системно показують шлях створення своїх продуктів. 

Ілля Новохацький веде прозорий щоденник розробки у LinkedIn та особливо в Twitter/X, де він ділиться дизайном, тестами, змінами в логіці продуктів і чесними висновками. 

Друга яскрава постать — Дмитро Красун, який у своєму LinkedIn та Twitter/X показує еволюцію AI-інструментів, над якими працює: від сирих концептів до робочих прототипів, паралельно збираючи фідбек і перших користувачів.

Один з менторів Growth Factory Academy — Денис Бабич (Twitter/X) розвиває продукт в публічному форматі через глибокі продуктово-підприємницькі нотатки, де розкриває процеси масштабування, роботи з командами і росту сервісного бізнесу. 

Ден Заїцев у Twitter/X та LinkedIn розповідає про розвиток EdTech- та AI-проєктів, ділиться метриками, помилками та інсайтами зі створення спільнот навколо продукту.

Також помітні Олексій Бєлогубов (Twitter/X) та Костянтин kozkozkoz (Twitter/X), які відкрито демонструють роботу над прототипами, результати експериментів та реальні виклики у створенні цифрових сервісів. 

Їхній досвід показує, що українські фаундери використовують build in public не гірше за глобальні стартапи: щиро, регулярно та з фокусом на взаємодію з аудиторією.

Як розвивати build in public в Україні: Threads, Telegram і Instagram

В Україні build in public може масштабно працювати вже зараз, адже аудиторія активно сидить у Threads, Telegram та Instagram — і саме там стартапи можуть будувати свою прозорість, довіру та органічну присутність. 

Наприклад, це може бути український застосунок, який допомогає слідкувати за здоровʼям. Замість того щоб пів року тихо пиляти MVP, команда запускає публічну історію створення продукту одразу у трьох каналах.

У Threads фаундер веде живий щоденник розробки: короткі апдейти, скріни нових екранів, обговорення фіч, чесні історії про те, що сьогодні вийшло, а що поламалося. Це працює як постійний контакт з аудиторією та формує перших прихильників продукту.

У Telegram створюють міні-спільноту для бета-тестерів: там діляться ранніми збірками, показують результати експериментів, питають думку про онбординг, UX і систему нагород.

Завдяки цьому команда отримує швидкий фідбек і приймає рішення не інтуїтивно, а разом з користувачами.

В Instagram можна показати «людську» сторону продукту: закулісся команди, короткі ролики з тестування, порівняння інтерфейсу «було/стало», реакції юзерів, які вже спробували застосунок. Це створює емоційний зв’язок і формує брендову впізнаваність ще до офіційного релізу.

Такий підхід дозволяє продукту зростати без великих бюджетів: з’являється аудиторія, що відчуває себе залученою, формується ядро користувачів, які підтримують продукт, а дорожня карта стає прозорішою та швидше перевіряється на практиці. Build in public у локальному контексті — це не тільки маркетинг, а й спосіб показати: українські команди можуть створювати технологічні продукти відкрито, чесно й разом зі своєю спільнотою.

Підсумок: чому build in public — це не просто тренд, а робоча стратегія

Якщо сильно спростити все, що пишуть у статтях та на форумах на цю тему, можна виокремити три основні поінти: 

1. Build in public — це не про «шум» заради лайків, а про системну прозорість, яка одночасно прокачує продукт, маркетинг і якість.

2. Фаундери отримують швидкий фідбек і підтримку спільноти, а разом із тим — перших користувачів, партнерів і медійну присутність без великих бюджетів.

3. Користувачі отримують чесну історію, доступ до закулісся і відчуття, що вони впливають на продукт, а не просто обирають «з коробки» черговий сервіс.
   

Для продукту на ранній стадії це один із небагатьох інструментів, де та сама робота — роздуми, рішення, фейли, — може паралельно оживляти маркетинг.

Ви все одно проходите цей шлях. Питання тільки в тому, робиш ви це в тиші чи перетворюєте свій шлях на історію, яка притягує людей і приводить перших клієнтів.